За Україну, за її волю!

Undefined

У рамках відзначення сторіччя Української революції 1917–1921 років, з метою ознайомлення з пам’ятками історії та культури у м. Івано-Франківськ, знайомства з видатними діячами та їх діяльністю, студентка групи ПО-12 Ірина Маланій разом із викладачем коледжу Богданом Володимировичем Максимцем нещодавно підготували і провели навчально-пізнавальну екскурсію. Безпосередньо захід був присвячений 145-ій річниці від дня народження Лева Бачинського, заступника голови Української національної ради Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР), 130-ій річниці від дня народження Дмитра Вітовського, організатора Листопадового чину – українського національного повстання у Львові першого листопада 1918 р., творця Української Галицької Армії – збройних сил ЗУНР, а також 99-ій річниці створення ЗУНР, проголошення якої офіційно відбулося 13 листопада 1918 р. Студенти мали можливість побувати біля споруди (зараз Палац правосуддя, вул. Ґрюнвальдська), в якій протягом січня – травня 1919 р. працював Державний секретаріат – уряд ЗУНР. Також вони оглянули пам’ятник на честь проголошення столиці ЗУНР, зведений перед цією будівлею. Автор монумента у чотирьох нішах розмістив барельєфи видатних діячів цього державного утворення: Є. Петрушевича (1863–1940), Дмитра Вітовського (1887–1919), Лева Бачинського (1872–1930) та Костя Левицького (1859–1941), а над ним встановив стилізовану фігуру січового стрільця. Побували студенти і в Меморіальному сквері міста, на місці колишнього міського кладовища, започаткованого 1782 р. і закритого для поховання у 1955 р. У Меморіальному сквері знаходяться найперше могили українських січових стрільців і воїнів УГА. Так само тут похований Лев Бачинський. Як згадують історичні джерела, такого похорону Станиславів за всю історію ще не бачив. Тисячі і тисячі мешканців міста і довколишніх сіл – всього близько п’ятдесяти тисяч людей – прийшли і приїхали попрощатись з Левом Бачинським. Три пари волів повільно тягли караван з домовиною, за якою делегації несли сотні вінків. Жалобна процесія тягнулася у два кілометри. Так завершився життєвий шлях вірного сина українського народу, який був до того ж одним із творців Великої Злуки – проголошення об’єднання Західноукраїнської народної республіки з Українською народною республікою 22 січня 1919 року.